Колишній художній музей був покинутим заводом, що примикав до творчого парку заводу Червоної цегли, який з роками втратив свій первісний вигляд.Час сягає 2018 року, коли тут був побудований музей Піллар-Арт як велика іграшка, яку Кохо Лі подарував своєму синові Да Чжу, який колись любив багато молодих людей, однак на 228-й день після відкриття в Публіка, музей Піллар-Арт зіткнувся з зносом через містобудівні причини, і все, здавалося, закінчилося раптово.

Краса не зникне, вона буде існувати в іншому вигляді, або повернеться в іншому стані.

Ще один художній музей розташований у селі Ган Тонг, Панью, Гуанчжоу, і прагне стати найдинамічнішим приватним художнім музеєм у Гуанчжоу, дозволяючи публіці входити в музей і відчути життя мистецтва захоплюючим і багатовимірним способом, створюючи культурний симбіоз міста і села.

Музей образотворчого мистецтва складається з чотирьох монолітних будівель, розташованих у зворотному порядку, інтер’єр яких утворює мистецьку площу під відкритим небом. Головні павільйони № 1 і № 2, обидва з яких мають висоту 12 метрів і мають 3 і 2 поверхи виставкових залів відповідно, а також центр обміну мистецтвом, тераса на даху, ресторан і кафе тощо. Вони відкриті для публіки на довгостроковій основі. Поєднуючи архітектуру зі світлом, світло минає з часом і дихає, легенько пронизуючи всю будівлю.Завдяки концепції дизайну світлої форми, яка зосереджується на зображенні контуру будівлі, світло зображує стіну, що тягнеться вгору та розширюється вбік, коли світло проникає в будівлю, створюючи відчуття атмосфери кіносцени, поєднуючи класичні та науково-фантастичні тіні.

Як зазначає Костянтин Бранкузі, «мистецтво має прибути без попередження, ніби в раптовому потрясі життя та подиху».

Перше, що бачиш, коли заходиш у виставкову залу, це світло, а потім простір поступово виділяється зі світла.Прогулюючись до світла й відчуваючи простір, світло й простір разом створюють контекст, як перебуваючи в іншому просторі.Чергування руху та статики, тонка зміна кольорових блоків дозволяє глядачеві розташувати свої почуття в центрі змін, де зміна є єдиною вічною темою, а кожна секунда картини нагадує про зміни, що відбуваються. .

Павільйон встановлює регулярне освітлення та освітлення підсвічування відповідно, вбудовуючи освітлення як роботу всередині музею, шлях і простір світла, як головний герой, відкриває зв’язок між сьогоденням і майбутнім, реальністю та технологією, відкриває новий вимір спостереження перспективи на минуле сьогодення та майбутнє, і відчуває статичну сутність будівлі, перетворену на багатовимірну динамічну візуальну сцену.

Коли світло проникає всередину з поверхні будівлі, пестить кожен дюйм текстури, поступово з’являються різні співвідношення інтенсивності, а характеристики часу прояснюються, завдяки чому статична будівля ніби подорожує в часі, а внутрішні та зовнішні форми і текстура шкіри будівлі посилюються, таким чином створюючи ритм і ритм і створюючи більш чистий світ світла і тіні.